18 лютого Верховна Рада подолала вето Президента на Закон з непримітною назвою „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами).
Відповідно до цього Закону розгляд суто адміністративних за природою пенсійних спорів та спорів щодо соціального забезпечення тепер відбуватиметься за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Що це означає для людини? Відтепер звернутися до суду у цих справах буде дорожче. В цивільних справах, на відміну від адміністративних справ, у кожній інстанції, крім судового збору, слід оплачувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. А це додатково від 37 грн. за немайнові вимоги до 120 грн. за майнові вимоги. Цю суму слід буде сплачувати як при зверненні до суду, так і при оскарженні судового рішення.
По-друге, обов’язок доказувати порушення з боку пенсійного фонду чи органів соціального забезпечення покладатиметься на людину-позивача. У цивільному судочинстві не діє презумпція вини органу влади, яка існує в адміністративному судочинстві.
По-третє, у відповідача-органу влади з‘явиться більше можливостей для затягування розгляду справи. Неприбуття його в суд у цивільному процесі зазичай перешкоджає розгляду справи, тоді як в адміністративному процесі – це не є підставою для відкладення судового розгляду.
По-четверте, якщо позивач сформулює позовні вимоги не зовсім коректно, то в цивільному процесі він справу програє, оскільки там суд зв’язаний межами позовних вимог. Натомість в адміністративних справах суд має право виходити за межі позовних вимог з метою повного захисту прав людини, які вона хоче захистити.
Усе це означає, що після набрання чинності цим законом без адвоката, який зможе правильно обґрунтувати всі вимоги, до суду годі й звертатися – шансів виграти справу значно менше, ніж в адміністративному судочинстві. Отже, судовий захист прав пенсіонерів та соціально незахищених верств населення стане менш доступним.
Щоправда, є й один позитивний момент. Його депутати, швидше за все, допустили несвідомо. Загальний строк позовної давності у цивільних справах – три роки, тоді як в адміністративних справах – один рік. Тож, наприклад, якщо ви пропустили річний строк звернення до адміністративного суду, то позивайтеся, як тільки-но закон набере чинності, і вимагайте стягнення заборгованості не менш ніж за останні три роки. От тільки урядові доведеться постаратися, щоб виконати судові рішення і повернути заборговане за 3 роки, а не за один.
Які ж наслідки прийняття цього закону для судів? Депутати мотивували прийняття закону саме необхідністю пришвидшити розгляд пенсійних та соціальних спорів у судах. Але фактично сотні тисяч таких справ перейдуть від завантажених справами адміністративних судів до таких же перевантажених справами загальних судів і Верховного Суду (йдеться про апеляційну і касаційну інстанції). Але це приведе лише до того, що судова тяганина триватиме стільки ж – лише в інших судах. Так, адміністративним судам стане значно легше, але чи виграють від того люди, чиї права від порушень з боку органів влади мали б захищати саме ці суди?
Не виключено, що, керуючись такою логікою, трохи згодом законодавець передасть сімейні спори або кримінальні справи, наприклад, до господарських судів.
Замість того, щоб перекидати справи з одних судів в інші, слід було б спростити механізм розгляду судових справ в адміністративних судах. А ще краще не допускати невиважених законодавчих та урядових рішень, які регулярно породжують хвилі позовів по всій Україні.

Центр політико-правових реформ

  Версія для друку

  Лінк на e-mail