Затримання та засудження шукачів притулку за здійснення трудової діяльності без спеціальних дозволів є звичними для діяльності міліції та українських судів.

Однак суддя Святошинського районного суду м. Києва постановив, що працевлаштування без спеціального дозволу шукача притулку («особою, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця») не містить події і складу адміністративного правопорушення. А отже, шукачі притулку, які здійснюють трудову діяльність, не маючи спеціальних дозволів на працевлаштування, передбачених українським законодавством для іноземців - не є правопорушниками, і мають на це право.

Це рішення міститься у постанові Святошинського районного суду м. Києва у справі шукача притулку з Узбекистану гр-на Х., копію якого отримав Проект «Без кордонів!».

Х. подав заяву про надання йому статусу біженця в Україні через небезпеку переслідування з боку органів влади та силових структур Республіки Узбекистан. Зараз він перебуває у процедурі розгляду прохання про отримання статусу біженця - і проживає за документами особи, яка подала прохання про надання притулку, виданими міграційною службою за стандартною процедурою. Х. було затримано співробітниками органів внутрішніх справ (ОВС) 15 березня 2010 року на одному з київських ринків, де той працював. Його було звинувачено у правопорушенні за статтею 203 ч.1 Кодексу про адміністративні правопорушення України через те, що він, іноземний громадянин, працював в Україні, не маючи на те відповідного спеціального дозволу.

За Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (ст. 8) іноземці, які прибули з метою працевлаштування, мають отримувати дозвіл на працевлаштування (Ст. 8: «Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування  на  визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування»). Даний закон робить, поміж іншим, виняток для тих осіб, хто вже отримав в Україні статус біженця - але не для шукачів притулку. Відповідно, співробітники ОВС нерідко розглядають їх як порушників даної норми закону.

Водночас, ст. 18 Закону України «Про біженців» чітко вказує, що «особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на... тимчасове працевлаштування». Даною нормою нерідко нехтують співробітники ОВС - оскільки вона призводить до однієї з численних колізій в українському законодавстві стосовно прав шукачів притулку та біженців.

Варто вказати, що процедура розгляду прохання про надання статусу біженця здебільшого триває місяці - або й роки - через неефективну роботу системи визначення та надання статусу біженця в Україні. Протягом усього цього часу шукачі притулку не отримують жодної соціальної допомоги від держави, і змушені, аби вижити, працевлаштовуватись. Нехтування вказаною нормою Закону України «Про біженців» ставить їх у становище правопорушників лише тому, що вони намагаються заробити собі на прожиття, не порушуючи законодавство України.

Після затримання Х., Проект «Без кордонів!» надавав йому юридичну допомогу та представляв його інтереси у суді. 22 березня суддя Святошинського районного суду, розглядаючи справу Х., розглянувши аргументи Х. та його представника (юриста Проекту «Без кордонів!»), дійшов висновку, що «вина останнього не встановлена та не доведена у судовому засіданні», а його дії - робота на одному з київських ринків - не містять «події і складу адміністративного правопорушення», і вирішив закрити справу.

Проект «Без кордонів!» висловлює сподівання, що дане рішення буде братися до уваги як співробітниками ОВС України, так і українськими суддями.

Ми сподіваємося, що затримання, утримання під вартою і засудження людей, які звернулися до України з проханням про захист та притулок, лише за те, що вони намагаються вижити, чесно заробляючи собі на хліб, нарешті припиняться.

Джерело:noborders.org.ua

  Версія для друку

  Лінк на e-mail