Мабуть кожному львів’янину доводилося спостерігати, як евакуатор забирає із узбіччя центральних вулиць чужі автомобілі, а дехто наздоганяв помаранчевий автомобіль, який щойно завантажив улюбленого залізного коня на арешт майданчик.                  

За таку «послугу» власнику евакуйованого автомобіля слід заплатити не більше, не менше – двісті вісімдесят одну гривню. Той, хто одразу і, що важливо, без заперечень, сплатить так званий «штраф», без проблем поїде додому на власній автівці, а хто спробує захистити свої права, нехай готується до чималих випробувань.

Так сталося із мешканцем Мостиського району паном Степаном, який приїхав до Львова, аби відремонтувати мотор свого автомобіля. Припаркувавши машину на вулиці Золотій, неподалік від ринку «Торпедо», чоловік  поніс мотор «на перемотку», повернувшись за декілька хвилин, побачив, як вантажать на евакуатор його автомобіль. Пан Степан був згідний заплатити до десяти гривень штрафу, передбаченого законодавством, але працівники муніципальної дружини менше, ніж за двісті гривень машину віддати не захотіли. Отримавши відмову, муніципали повезли авто на арешт майданчик. Далі історія розвивається, як у фільмі.

Чоловік помітив, що акт, який йому дали підписати, чистий, але уже з підписами працівників ДАЇ, зробивши зауваження, пан Степан отримав таку відповідь: «Ах, ти такий мудрий, давай їдь у МРЕО та привези довідку, що твоя машина не у розшуку.»

Далі чоловік на собі відчув усі переваги бюрократії:  з одного місця його відправляли у інше. Кілька разів проїхавшись від міського управління дорожньої автомобільної інспекції до муніципальної дружини, під кінець дня чоловік звернувся до прокуратури, де мав намір написати заяву про порушення його прав. За іронією долі і там чоловіка чекала схожа система – заяву прийняли, але не поставили реєстраційного номера і телефоном попередили працівників муніципальної дружини про порушення законодавства і зобов’язали повернули автомобіль власнику. Авто власнику так і не віддали. Коли ж врешті працівники муніципальної дружини віддали автомобіль пану Степану, чоловік захотів перевірити чи у справному вона стані, тоді ж і виявив пошкодження дверцят, після чого відмовився підписати заяву про відсутність пошкоджень.

Цікаво те, що коли пан Степан разом із братом, свідками та фотографом наступного дня поїхали сфотографувати місце події, помітили, що знак про заборону паркування на вулиці Золотій практично ховається за гіллям липи. «Ніхто не має права забирати власність людини без рішення суду. Це ж відомо кожному першокласнику у школі. А якщо є порушення правила паркування, то за таке адміністративне правопорушення слід виписати штраф», - скаржиться чоловік.

«Наступним моїм порогом була міська прокуратура, куди я звернувся з проханням зафіксувати, що знака не видно, що люди платять гроші за автомобіль і не отримують відповідної квитанції, що для підпису дають чисті бланки актів про склад правопорушення» – додає про наболіле пан Степан. Але і у правозахисних стінах чоловіка чекала відмова. Куди тільки не звертався чоловік, усюди або відписка, або скерування у наступну інстанцію. З десяток різноманітних відповідей, які не зрушили мертвий камінь з місця. Не допомогли у міському управлінні транспорту, начальник відділу Микола  Шкурган, лише відписав, що «міське ДАЇ не підпорядковане органам місцевого самоврядування, дії їхніх працівників Ви можете оскаржувати у встановленому законом порядку».

Не добившись правди у чиновницьких кабінетах, пан Степан вирішує звернутися до суду. Але і тут не  все так просто. На даний момент справа чоловіка уже понад пів року лежить у суді без розгляду.  «Я зрозумів, що то все пов’язано між собою: Міська рада – райвідділи – ДАЇ – прокуратура – суди, - бідкається чоловік, - я вже не знаю куди звертатися».

«З юридичної точки зору, діяльність евакуатора у Львові можна піддати сумніву, адже за законом за порушення правил зупинки та стоянки передбачене стягнення у розмірі від трьох з половиною до восьми з половиною гривень, евакуація транспортного засобу не передбачена. Людям доводиться платити за послугу, яку ніхто не замовляв, - зазначає адвокат Леонід Тарасенко. – Людям, з якими трапилася схожа прикрість, ми радимо подавати до суду на ЛКП “Муніципальна дружина“ та КП “Адміністративно-технічне управління“, які безпосередньо здійснюють евакуацію транспортного засобу, і вимагати від них повернення грошей за роботу евакуатора та відшкодування моральної шкоди».

Залишати розпочату справу пан Степан наміру не має, адже «стільки сил пішло, тим паче, що я інвалід, в мене лише пенсія триста гривень, а тут довелося заплатити двісті вісімдесят одну гривню за вилучений автомобіль. Я з десятої ранку до п’ятої вечора не міг забрати власне авто. Однозначно я цього так не залишу. Тим паче, чи справді я порушив правила зупинки та стояки ще слід розібратися, вулиця Золота – це далеко не центр старовинного міста, а знак про заборону паркування закривало листя липи.»  

Тим часом вулицями Львова продовжують їздити евакуатори і забирати одна за одною чужі автомобілі. Хтось з них знову заплатить майже триста гривень за послугу, яку не замовляв, і поїде додому на власній автівці, а хтось, можливо,  спробує набратися терпіння і поборотися за свої права.

 Оксана Лепак, Ольга Кисіль

Центр громадської адвокатури

Журналістське розслідування проведене в рамках проекту "Антикорупційна приймальна Центру громадської адвокатури", який реалізовує Центр громадської адвокатури за підтримки проекту „Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні "Гідна Україна", який здійснює компанія Менеджмент Сістемс Інтернешнл (MSI) за сприяння Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Корпорації "Виклики тисячоліття" (МСС).

  Версія для друку

  Лінк на e-mail