Так, один харків’янин прийшов до банківської установи, де отримав відмову у видачі свого депозиту. Чоловік не розгубився і поставив умову: або він себе підпалить, «не відходячи від каси», або банк повертає його вклад. Фінансовим співробітникам нічого не залишалося, як повернути кошти.

Інший вкладник пішов на "боротьбу з банком" не словом, а ділом. Пенсіонер МВС погрожувати нікому не став: він прикував себе наручниками до батареї. На виклик установи до банку приїхала міліція – і... відразу ж поїхала: по-перше, міліціонери впізнали свого колишнього колегу, по-друге, детально пояснили працівникам банку, що той ані правопорушень, ані хуліганства не чинить, а відтак і затримувати його сенсу немає. Банк тоді гроші виплатив, і пенсіонер покинув і батарею, і саму установу.

Проте такі методи боротьби - на межі відчаю, кажуть правозахисники. І хоч нині подібних прикладів – хоч греблю гати (і до того ж вони швидкі та дієві), але, в той же час, вони є занадто ризикованими. Правозахисники пояснюють: резонансів навколо себе банки бояться, тому в таких радикальних випадках назустріч йдуть відразу.

Постанову про заборону видачі депозитів Національний банк України видав ще наприкінці минулого року. У НБУ документ пояснили таким чином: мовляв, Нацбанк переймається «фінансовою нестабільністю низки банківських установ, оскільки через дострокові виплати ліквідності деяких із них загрожує дефолт, саме тому робити дострокове повернення депозитів заборонено» (постанова Правління НБУ №413 від 5 грудня 2008 ). У НБУ пояснюють, що депозити громадян вкладені в банківськи довгострокові кредити та інші активи.

Такі заяви викликали хвилю обурень правозахисників, які одностайно заявляють, що це порушення Конституції України. За їх словами, при цьому Нацбанк порушив Основний Закон двічі, а тому і НБУ, який видав постанову про мораторій на видачу депозитів, і банки, що кинулися її виконувати, діють незаконно. Юристи дають роз’яснення: незаконність полягає у тому, що документ не зареєстрували у Мін’юсті і не затвердили у Верховній Раді. Формально постанова НБУ не опублікована, тому вона і не має діяти, але де факто чомусь таки діє. Втім, за умов, якщо б вона і була опублікована, то вважалась би неправомірною, оскільки у даному випадку порушуються права приватної власності.

Адвокат Олег Веремієнко називає постанову про неповернення депозитів незаконною: «Ступінь обов’язковості в ній дорівнює нулю», -  каже він. « Заборону ввели самі банкіри. Якщо підняти цю постанову, там чорним по білому написано "рекомендовано", але не написано "зобов’язати". Отака собі рекомендація. Але навіть своєю постановою Нацбанк не може перекреслити норми Конституції щодо повернення банківського вкладу на першу вимогу вкладника», - пояснює адвокат. Він називає ситуацію, що склалася, "правовим нігілізмом", який може призвести до "колапсу усієї банківської системи".

Недопустимою постановою НБУ називає і Президент. «Хочу підкреслити недопустимість таких дій банківських установ за умов фінансової кризи. Згідно зі ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути позбавлений протиправно права своєї власноті», – йдеться в офіційному зверненні Віктора Ющенка. Він навіть надсилав листа до екс-голови НБУ Володимира Стельмаха, але ні результату, ані зрушень з мертвої «депозитної» точки наразі це не дало.

Тим часом самі банкіри розповідають, що розпорядження головної фінансової установи виконують лише частково:  депозити вони насправді повертають, але тільки за наявності вагомої причини, як-то смерть близьких, тяжка хвороба чи навчання. «Банки задовольняють запити, не зважаючи на мораторій на обмеження видачі депозитів. Розробляють при цьому певну лояльність до клієнтів», -  каже Ірина Скирчук, заступник голови правління одного із комерціних банків. «Ми йдемо назустріч нашим клієнтам, намагаємось порозумітися, шукаємо варіанти», - переконує вона.

На противагу заявам банкірів, юристи кажуть, що кількість звернень вкладників про неповернення коштів зростає, адже банкіри не віддають навіть ті депозити, термін дії яких закінчився. Часто так відбувається, коли клієнт банку спізнюється забрати гроші хоча б на день, пояснюють експерти.  «Вкладник приходить, хоче забрати кошти, проте вклад пролонговано на строк 3-6 місяців. Відповідно це означає, що гроші не видають", - пояснює фінансовий аналітик Олександр Сєдих.

Керівник юридичної фірми Михайло Ілляшев радить: якщо банки таки відмовляються повертати депозити, варто вирішувати цю проблему або "полюбовно" (це найкращий варіант для обох сторін), або через суд. У такому випадку мирне вирішення питання - це перемовини. Підтримує його і колега адвокат Олег Веремієнко. Він розповідає про випадки «мирного» розв`язання конфлікту, коли банк пропонував вкладнику так званий «бартер»: установа була на межі дефолту, а в клієнта на депозитному вкладі цього банку - 100 тис. доларів. Банк запропонував обміняти гроші на житло: в результаті замість депозиту клієнт отримав велику квартиру у центрі міста. "Але, на жаль, такі випадки - радше винятки, аніж правила", - каже правозахисник.

"А ось малозабезпечиним верствам населення чи пенсіонерам, - розповідає Олег Веремієнко, - може пощастити: є вірогідність того, що їм банки швидко повернуть заощадження". Головне, радить правозахисник, правильно та юридично грамотно скласти заяву до банку.

Існує також ще одна схема позасудового повернення депозитів (її називають схемою адвоката Хабібуліна), коли двоє близьких людей оформлюють документ про позику, яка дорівнює сумі депозиту, один іншому. У такому разі банк зобов’язаний видати гроші.

Правозахисники розповідають, що банки бояться позовів до суду, як вогню, адже, якщо рішення буде не на їхню користь (що дуже ймовірно), доведеться сплатити, окрім депозиту із відсотками, ще й моральну шкоду і витрати на адвоката. Все це, звісно, не йде на користь репутації банку. Мінусом судового розв`язання проблеми є те, що такий шлях вирішення – довгий. Його клієнт може обрати у випадку, якщо в нього є, по-перше, час (на судову тяганини піде від 1,5 до 2 місяців), по-друге, терпіння і, по-третє, гроші.

У пенсіонера Володимира Олеговича є час, терпіння та гроші, щоправда, останні - на депозиті у банку. Повернути їх для нього є питанням принциповим: вкладником Володимир Олегович став восени, а відтак термін дії його депозиту ще не завершився, але гроші терміново знадобилися, аби придбати житло дітям. «Мій адвокат сказав мені, що навіть причини шукати не потрібно. По-перше, я інвалід війни, а по-друге, порушують Конституцію, адже я маю право розпоряджатися сам своєю власністю », - розповідає Володимир Олегович. Він пройшов усі кола бюрократичного пекла, але й на цьому процес ще не завершено. Чоловік розповідає: «Я написав заяву про розторгнення договору, але отримав від банку відомову. Цю відмову людина має отримати протягом місяця – із мокрою гербовою печаткою. Із цією відмовою я звернувся до Печерського суду, написав заяву, де вказав причину -  порушення прав власності. Це мені так пояснив мій адвокат, якого довелося найняти. Мені призначили попереднє засідання, воно вже відбулося, тепер за тиждень – ще одне, остаточне».

Але останнім це засідання для Володимира Олеговича стане у разі, якщо банк не подасть апеляційну заяву,  розповідає його адвокат. Якщо ж установа оскаржуватиме рішення про повернення  депозиту вкладнику, то доведеться пройти, у кращому випадку, одне, у гіршому – ще декілька засідань. Піде на це від двох – трьох місяців. Якщо ж апеляційну заяву банк не подаватиме, то депозит мають видати протягом 10 днів. В такому разі із рішенням суду та рештою документів вкладнику необхідно звернутися до виконавчої служби із проханням відкрити виконавче провадження зі стягнення  грошей. Для цього клієнту перш за все необхідно знати банківський рахунок, на якому є його депозит, а надалі усим займеться виконавча служба. Вона або накладає арешт на той рахунок, або переводить гроші на картку клієнту, або зобов’язує банк видати депозит через касу на руки.

Але кому криза та головний біль із неповерненням депозитів, а кому – нові можливості для бізнесу. Українцям пропонують страхувати банківські вклади: ряд страхових організацій навіть хоче створити так званий «пул», який займатиметься захистом депозитів. Один з ініціаторів послуги так пояснює її необхідність: «Ми більше спиралися на соціальний бік продукту. Люди мають повернути свої гроші до банків, оскільки зберігати заощадження під подушкою – це неграмотно в сьогоднішній ситуації, їх потрібно нести до банку », - каже Дмитро Гончаров, голова наглядової ради однієї зі страхових компаній. 

Захист, звісно, буде не з дешевих. На світле майбутнє вкладів доведеться витрачатися щороку – страхові компанії візьмуть від одного до трьох відсотків від суми депозиту, але це у разі, якщо оголосять дефолт банківської установи. Застрахувати ж  депозит на випадок несвоєчасного повернення коштує значно дорожче.

За законом, дбати про долю неповернених депозитів має Фонд гарантування вкладів, але тільки у випадку, якщо оголошено дефолт банку. Голова Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Михайло Гребеник розповідає: « Депозити повертають з дня оголошення ліквідатора банку. Після оголошення до нас вкладнику бігти не треба. Йому слід з’явитися в той банк чи філію банку і написати кредиторські вимоги. Послатися на депозитний договір, коли він укладений, на яку суму і т.д. Більше того, виплаті відшкодувань підлягають і відсотки, які нараховані банком ».

Що ж до несвоєчасного повернення вкладів, то в державі поки що не існує такого органу, який би гарантував виплати, а відтак у кожного вкладника залишається небагато варіантів: або запастися терпінням і йти до суду (й пройти всі кола бюрократичного пекла), або йти «на мирову» із банком, або ж просто чекати до кінця терміну дії депозиту, а відповідно – і зростання інфляції. Вона зростає – грошей меншає.

Катерина Бессарабова

human-rights

  Версія для друку

  Лінк на e-mail